БАЙТАЛО, ЛА,
Байтало, ла, с. Неработящій человѣкъ, безъ дѣла болтающійся, шляющійся. Черк. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 22.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
БАЙТАЛУВАТИЙ, А, Е. →← БАЙТАЛА, ЛИ,